Механізми боротьби з корупцією
На сьогоднішній день рівень корупції в Україні залишається високим, але є й позитивні зміни, оскільки у порівнянні із попереднім роком Україна посіла на одну сходинку вище у рейтингу. Найбільш корумпованими українці називають саме ті інституції, які покликані боротися з корупцією – суди (66%), правоохоронні органи (64%), державну службу (56%), а також сферу охорони здоров’я (54%), Парламент (53%), політичні партії (45%), ЗМІ (22%), громадські організації (20%). Індекси сприйняття корупції, розраховані фахівцями Transparency International у 2018 році, показують, що Україна здобула 32 балів зі 100 можливих та посіла 122 місце із 180 країн світу.
В сучасних умовах перед Українською державою поставлено важливе завдання мінімізації рівня корупційної злочинності, що є умовою всього економічного та політичного розвитку держави в цілому. Важливим кроком на цьому шляху є боротьба з корупційними правопорушеннями.
Крім того, важливим у боротьбі з корупцією є відновлення довіри до антикорупційних органів, що неможливе без здійснення неупередженого розслідування корупційних злочинів, результатом якого є притягнення винних до кримінальної відповідальності. Сучасна правова держава повинна забезпечити реалізацію кримінального провадження відповідно осіб, що займають відповідальне та особливо відповідальне становище, та не порушуватиме конституційні принципи та засади конституційної рівності усіх перед законом і судом, адже займаючи найвищі посади в державі, вони здатні протидіяти досудовому розслідуванню та впливати на законність прийняття рішень.
Проблемними питаннями здійснення кримінального провадження у аспекті проведення досудового розслідування корупційних злочинів займалися І.В. Гловюк, М.І. Карпенко, М.А. Погорецький, О.І. Ромців, Н.А. Сотник, Л.Д. Удалова, В.І. Фаринник, О.В. Фірман та інші вітчизняні та зарубіжні науковці.
Також у вітчизняній та зарубіжній літературі є досить багато наукових робіт, які тісно пов'язані із питанням особливостей проведення кримінального провадження щодо осіб, які обіймають відповідальне становище та особливо відповідальне становище. Значний вклад у вирішення та дослідження проблематики цього питання здійснили такі вчені: Н.О. Армаш, А.В. Волобуєв, В.І. Галаган, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, П.А. Лупинська, Г.А. Матусовський, С.М. Мельник,І.С. Самощенко, С.М. Стахівський, М.С. Строгович, І.К. Туркевич, Д.Т. Шон, М.Є. Шумило, Ю.К. Якимович, М.Л. Якуб та інші.
На мою думку, антикорупційне законодавство України є одним із найкращих у Європі, але останні роки Україна посідає одне із останніх місць у рейтингу по рівню сприйняття корупції.
Отже, роблячи висновок, можна констатувати, що зміна законів і доповнення законодавства новими нормативно-правовими актами, підзаконними актами, створення нових антикорупційних організацій, органів за наглядом по дотриманню атикорупційного законодавства є вагомим кроком для покращення ставище України на міжнародній арені у аспекті боротьби з корупцією, але важливішим кроком, на мій погляд, це є відокремлення органів, що здійснюють нагляд за дотриманням антикорупційного законодавства, від політичного впливу на них, так як основним принципом діяльності будь-якого правоохоронного органу є принцип політичної нейтральності та позапартійності, що є на сьогоднішніх день залишається найбільшим корупціогенним фактором.